____________________

 

Читання – це модно,

Читання – це круто,

Гарна книга під рукою

Завжди має бути!

 

Виснеш в "контакті" досі?

Інтелектуальне створіння,

Мружити очі досить!

Всесвітнє геть павутиння!

 

Не залеж від напруги,

Провайдерів, блогів… Віриш:

Книгу візьми, мов друга,

З нею себе відкриєш!

О. В. Гой, шкільний бібліотекар.

 

 

Патріотичні вірші наших школярів

 

Чорнобривці (Пісня)

Сидить мати біля хати,

Сидить та співає.

  • А про що співаєш, мамо? –

Її син питає.

Про чорнобривці.

Ой, чорнобривці,

Ой, чорнобривці,

Ой, чорнобривці…

  • А що таке – чорнобривці?
  • Це духмяні квіти,

Символ нашої країни.

Без них, верби та калини

Нема України!

Ліза Заїка, 3 – А клас

----------------

Станьмо, браття, в бій кривавий

Землю боронити,

Мужність ми і силу маєм,

Нас не підкорити!

 

Ми дамо країні волю,

Захистим свободу,

Переможемо ми, браття

Козацького роду!

Саша Манюк, 3 – А клас

 

Війна – це жах

Війна – це жах, заклятий ворог людства,

Коли брат брату ніж встромляє в спину,

Вбиває матір, немовля-дитину…

Створіння ненажерливо-безглузде.

 

Забрала батька – голову родини,

І ще шукає здобичі вона,

Зла, невгамовна, чорна та війна,

Їсть долі, запива сльозами й нині.

 

Як зупинитись, вирватись з пітьми?

Герой-солдат стоїть на варті миру,

Коли багаті казяться від жиру,

Світ захлинувся кров’ю і слізьми.

 

Ми ж руки дружньо у вінки єднаймо,

Промінчиком весняним вірш палає,

Любові сонце серце зігріває,

І ми гуртом всі, хором промовляймо:

 

«Не хочемо крові,

Не хочемо болю,

Ми хочемо жити

В країні на волі!!!»

Аня Матвієнко, 8 – А клас

 

 

Як діда забирали на війну

Жили-були дід та баба

Мирно і спокійно,

Та війна розпочалася –

Забирають діда!

 

Плаче баба, сльози лиє:

Сумно розлучатись.

Гілку стиглої калини

Дала діду з хати:

 

«Залиши її на згадку,

Повертайся з миром!»

Стер сльозу скупу дід-батько,

І у військо вирушив.

 

Рік дві тисячі шістнадцять,

Серпень, літня спека.

Донька з Києва прибула –

Нема батька-діда

 

Не сказала баба-мати

Донці ані слова,

Що тепер їх дідусь-батько

Фаховий військовий.

 

Та донька усе дізналась,

Й генералу дзвонить,

Щоб скоріше дідусь-батько

Повернувсь додому.

Богдан Аксененко, 3 – А клас.

 

 

Українська весна

     Сонечко прокинулося, встало, прилетіло,

Тисячі ліхтариків у річці запалило.

Вітерець роздмухував усе те різнобарв’я

І будив потроху весняне багатотрав’я.

 

Обростали листячком дерева в лісі,

Щебетали ластівки на старенькій стрісі.

Джерело у хащі тихо задзвеніло,

Гіллячко під вітром гучно тріпотіло.

 

Розпускались квіти у широкім полі,

Набирались сили паросточки кволі.

І буяла зелень красно навкруги,

І вода лизала свіжі береги.

 

Трави набували кольорів яскравих

В пелюсточках ясних квіток різнобарвних:

Синій і червоний, жовтий і блакитний,

Фіолет і білий, видний, непомітний.

 

Квіточкам не шкода барв – витрачають сміло,

Підбирають до наряду кольори уміло.

По долині діти милі весноньку гукають,

А дівчата по водиці стрічечки пускають.

 

Ходять хлопці вечорами по селу гуляти,

Йдуть матусі з діточками зорі споглядати.

А козак самотньо в морі, тихо на чужині

Та й згадає рідну, милу Україну.

 

Та яка вона чарівна у садах квітучих,

Та яка вона багата на високій кручі.

Та яка вона весною диво-мальовнича.

Й як весна в долині тихій за собою кличе.

Марія Семенченко, 10 – А клас